ЛУ́ЖНИЙ, а, е.
1. До складу якого входять луги (див. луг2). Це [фосфатшлак] — лужний вид добрив, тому його слід використовувати насамперед на кислих грунтах (Наука.., 7, 1956, 26); Для квасолі потрібні нейтральні або лужні грунти (Зерн. боб. культ., 1956, 125); Дубченко запропонував встановити коло сухопарника прилад з лужним розчином (Бойч., Молодість, 1949, 312); // Власт. лугові. На відміну від кислот, вони [луги] мають своєрідний смак, що називається лужним (Уроки.. хіміка, 1956, 78); Реакція грунтового розчину може бути кисла, лужна або нейтральна (Добрива.., 1956, 23).
∆ Лу́жні гірські́ поро́ди — гірські породи з підвищеним вмістом лужних металів; Лу́жні мета́ли — хімічно активні метали, що швидко окислюються на повітрі, утворюючи гідроокиси, які є сильними лугами. Найлегше втрачають валентні електрони атоми лужних металів (Хімія, 10, 1956, 10).
2. Який виготовляє луги (див. луг2 1). Багатющі запаси солі, вапна і доломіту стали базою для розвитку лужної промисловості (Наука.., 1, 1958, 54).
3. Який діє за допомогою лугу (див. луг2 1). Великого поширення набули лужні акумулятори (Курс фізики, III, 1956, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 553.