ЛУКА́ВСТВО, а, с. Те саме, що лука́вість. Обличчя Козакова стало зосередженим, і з нього зникло легковажне лукавство (Гончар, III, 1959, 10); Але ти, твоє лукавство, личко, погляди твої, — І зрадливі, і лагідні, — Їх співець не змислить, ні! (Л. Укр., IV, 1954, 82); Критика потрібна нам пряма, без хитрощів, без дрібної помсти, без лукавства (Тич., III, 1957, 50); [Xмедьницький:] В кривавій січі, в боях нерівних я пізнавав підступи зміїні і лукавство ворогів (Корн., І, 1955, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 554.