ЛЯКЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який легко лякається, усього боїться. Лякливий Янек Свєнціцький, бідний шляхтич, ..тихо схилився до пана Рогмунда (Тулуб, Людолови, І, 1957,18); // Який виражає страх, боязнь. Владний крик, і клацання затвора, і лякливе лопотіння ніг… (Сос., Так ніхто.., 1960, 25); // Сповнений переляку, страху, побоювання. Йому стало жалко Василини, — таким благальним й лякливим був її погляд (Руд., Остання шабля, 1959, 103); // у знач. ім. лякли́вий, вого, ч. Той, хто легко лякається, усього боїться. [Гайдар:] Не лякай, більшовики не з лякливих (Корн., II, 1955, 69).
2. Якого легко сполохати; полохливий. Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка (Укр.. присл.., 1955, 213); Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі (Рильський, III, 1961, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 578.