ЛЯМІ́ВКА, и, ж. Вузька смужка тканини, хутра і т. ін., пришита до краю одягу, взуття як прикраса. Виробив [кушнір] її [шкуру] напрочуд, Дав червоную лямівку, І продав її (Л. Укр., IV, 1954, 199); Їхав у блискучій візантійській зброї молодець у червоному плащі з парчевою лямівкою (Оп., Іду.., 1958, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 580.