ЛЯСКОТІ́ТИ1, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ля́скати. Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен (Шиян, Баланда, 1957, 20); Раз у раз сухо ляскотів батіг (Скл., Карпати, II, 1954, 108).
ЛЯСКОТІ́ТИ2, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ляща́ти. Вийде до них [панночка] — ляскотить по-пташиному, привітна, люба (Вовчок, І, 1955, 111); Чую, ляскотить сміх баришні, і він [офіцер] немов крізь сльози регоче (Ле, Мої листи, 1945, 72); // безос. Неугавні коники завели в траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить… (Мирний, IV, 1955, 308).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 582.