ЛЯШКИ́, і́в, мн. (одн. ляшо́к, шка́, ч.; ля́шка, и, ж.), іст., зневажл. Поляки. Прокинулись ляшки-панки — Нікуди втікати! (Шевч., І, 1951, 66); Утікають ляшки-панки і гетьманськії полки… (Сос., І, 1957, 387); — Внадився оце до моїх дочок якийсь ляшок (Н.-Лев., І, 1956, 122); * У порівн. Голий — як пляшка, а гонор — як в ляшка (Укр.. присл.., 1955, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 583.