ЛІКВІДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ліквідува́ти. Він комендант табору, який скоро буде ліквідований, і в тій ліквідації він теж візьме участь (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 168); В роки першої п’ятирічки капіталістичні елементи були в основному ліквідовані (Іст. КПРС, 1959, 436); Пожежа була ліквідована без допомоги пожежної команди (Смолич, II, 1958, 81); // ліквідо́вано, безос. присудк. сл. Соціалізм завоював вирішальні перемоги. Ліквідовано умови реставрації капіталізму (Рад. Укр., 18.V 1962, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 513.