ЛІ́ПШИЙ, а, е. Вищ. ст. до до́брий 1 і га́рний; кращий. Коли люди до тебе добрі, а ти будь ліпший (Номис, 1864, № 4440); За життя родичів дівчина зазнала ліпших часів (Л. Укр., III, 1952, 646); — Усі дерева ростуть довго, чим ліпше дерево, тим довше воно росте (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 108).
Пе́рший-лі́пший див. пе́рший.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 521.