ЛІТОГРА́ФІЯ, ї, ж.
1. Спосіб плоского друку, при якому для виготовлення форми використовують літографський камінь з нанесеним на нього малюнком. Професор Харківського художнього інституту Й. Дайц написав підручник з літографії (Мист., 2, 1956, 29); Йосиф Завадка не дуже розумівся на літографії, бо якось не доводилось займатись цією справою (Вільде, Сестри.., 1958, 123).
2. чого і без додатка. Відбиток, одержаний у такий спосіб. Хто ривсь у викладених на прилавку книжках, хто біля вертушки проглядав листівки-літографії (Головко, II, 1957, 451); Літографію портрета Пастера йому подарував старий Майкельсон (Рибак, Час.., 1960, 641).
3. Підприємство, цех, де друкують у такий спосіб.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 531.