ЛІТУ́ЧКА, и, ж., розм.
1. Коротка оперативна виробнича нарада. — Я можу йти? В мене літучка… (Довж., II, 1959, 145); [Воронін:] Я повідомляв на літучці, що є ще три статті, які чомусь були забраковані (Лев., Нові п’єси, 1956, 8).
2. Про легкий, швидкий вид транспорту. — Приїхала аж із області санітарною літучкою якась швигалка.. Всіх чабанів по кошарах об’їжджає, на місці зуби рве, без відриву від виробництва… (Гончар, Тронка, 1963, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 532.