МА́ВПА, и, ж.
1. Високоорганізована тварина-ссавець із ряду приматів, що за будовою тіла стоїть найближче до людини. На деревах скачуть мавпи, гойдаються на гілках, зачепившись хвостами (Н.-Лев., V, 1966, 167); До людиноподібних мавп належать шимпанзе й горила, які живуть в Африці, і орангутанг, який живе на островах Борнео й Суматра (Зоол., 1957, 165); Після обіду мама раптом оголосила, що до міста приїхав звіринець з мавпами, леопардами і ведмедями (Смолич, II, 1958, 102); * У порівн. На узліссі вони вибрали найвищий дубок і, як мавпи, подерлись аж на самий верх (Панч, Іду, 1946, 95).
2. перен., зневажл. Про людину, що сліпо наслідує чужі звички, вчинки тощо.
3. перен., зневажл. Про дуже негарну людину. Глянув я на Дрімайла та й зареготавсь на всю хату. Такої мавпи я ще зроду не бачив. Коли гляну на себе в дзеркало, а з мене вийшла ще краща мавпа (Н.-Лев., IV, 1956, 316).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 588.