МАГІ́СТЕРСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до магі́стр, магі́стер 2; належний магістрові. Магістерський титул.
МАГІСТЕ́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до магістра (у 1 знач.). Після закінчення Лазаревського інституту [1892 р. ] він [А. Кримський] був залишений при ньому для підготовки до магістерського екзамену (Вітч., 1, 1961, 165); У 1891 році Фаворський блискуче захистив магістерську дисертацію про однозаміщені ацетиленові вуглеводні (Наука.., 3, 1960, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 589.