МАЖО́РНИЙ, а, е.
1. Стос. до мажору (у 1 знач.), який грунтується на ньому. Є в українській народній музиці багато й мажорних мелодій (Іст. укр. музики, 1922, 82); У засмучену кімнату, як вихор, влетіла мажорна музика (Головко, Літа.., 1956, 199); Музика била на нього струєю грайливих, іскристих, мажорних акордів (Смолич, II, 1958, 37); * Образно. Буде все мажорний лад, Бо звелів уже уряд, Щоб голодні жебраки Веселились залюбки (Сам., І, 1958, 239).
2. перен. Бадьорий, радісний. Рашель пише мені досить часто, листи милі, але як завжди короткі, настрій досить мажорний (Л. Укр., V, 1956, 112); Йому кожен.. здавався в такий мажорний ранок добрим другом (Ле, Клен. лист, 1960, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 594.