МАКЛЮ́РА, и, ж. Дерев’яниста рослина родини шовковицевих, з деревини якої видобувають оранжеву фарбу. Маклюра (лжеапельсин). Надзвичайно посухостійке, невелике дерево, має дуже міцну деревину (Колг. енц., І, 1956, 710); У розсадниках і "шкілках" Ботанічного парку [в Асканії-Нова] ростуть і набираються сил молоді сіянці амурського бархату.., маклюри та інші (По заповідних місцях.., 1960, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 693.