МАЛЯ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до малярства (у 1 знач.); живописний. Катерина Василівна [Білокур] виконала цілу галерею прекрасних малярських творів декоративного характеру (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 57); Кричевський — художник величезного живописного темпераменту, і малярське рішення, прийняте ним у картині, заслуговує високої похвали (Вітч., 2, 1961, 173).
2. Прикм. до ма́ля́р 2. В кутку [кімнати] малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (Коч., II, 1956, 537).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 614.