МАНТО́, невідм., с. Широке жіноче пальто, переважно хутряне. В цю мить двері [вагона] з гуркотом відсунулись, і на порозі він бачить в розкішному котиковому манто молоду жінку (Досв., Вибр., 1959, 206); Стояла жінка.. в червоному драповому манто (Смолич, Театр.., 1946, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 624.