МАНІ́РА, и, ж., заст. Манера. Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання "Для загального добра", та галичанська маніра писання, на мій погляд, йому дуже зашкодила (Мирний, V, 1955, 383).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 622.