МА́СНО. Присл. до масни́й. Натертий паркет масно блищав і пахнув сосновим лісом (Собко, Матв. затока, 1962, 96); Сонце припікало. Воронки, що вранці масно чорніли по полю, вже давно посіріли, пожухли (Гончар, III, 1959, 392); Удобриш землю масно, вродить вона рясно (Рад. Укр., 7.IV 1961, 2); — Сідай, сідай, синашу! — масно заговорив Жежеря (Речм., Весн. грози, 1961, 139); Корж масно посміхнувся (Добр., Тече річка.., 1961, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 641.