МАСТИ́ТИСЯ, мащу́ся, ма́стишся, недок.
1. Намазуватися, натиратися чим-небудь жирним, рідким. — Мабуть, ліпше було не маститись тим французьким кремом, був би порох так до нас не прилипав, Рузю! (Черемш., Вибр., 1960, 249); — Озеро дуже малярійне і ближче під’їжджати небезпечно. — Але ж там працюють люди? — Вони мастяться спеціальним захисним еліксиром (Смолич, І, 1958, 74); Добувши через доярок ложечку вершків, мастилася [Ганна] ними на ніч, гоїла на губах криваві тріщини (Гончар, Таврія, 1952, 222).
2. розм. Те саме, що забру́днюватися 1; вимазуватися (у 2 знач.). — Тату,.. уважайте, аби Сава не прив’язував на ніч волів закоротко. Я зловив його раз на тім.. Він прив’язав їх тому так коротко, аби не лягали спати на землю, не мастилися (Коб., II, 1956, 102); // Залишати брудні сліди. Стіна маститься.
3. тільки 3 ос. Пас. до масти́ти 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 643.