МАЄ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бага́тий 1; заможний. Брати Калиновичі — заможні, ба навіть дуже маєтні люди (Фр., VI, 1951, 203); Біля порога він зупинив людей. — Гу-у, — вигукував, як маєтний господар. — Касю, винеси коновку води! (Чорн., Потік.., 1956, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 593.