МЕРЕ́ЖИВНИЙ, а, е.
1. Зробл. з мережива (у 1 знач.), оздоблений мереживом. Вона вийшла з світлиці вже одягнута в новеньке брунатне кашемірове плаття з білосніжним мереживним комірцем (Добр., Ол. солдатики, 1961, 70); Евеліна зітхає. Мне в руках мереживну хустку (Рибак, Помилка.., 1956, 289).
2. перен. Схожий на мереживо (у 1 знач.). Древньоруські ливарники виготовляли підвіск.., панікадила з складними мереживними візерунками (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 417); Ромашки вже одцвіли, і тепер на тоненьких ніжках похитувалися не білі, мереживні квіти з жовтою серцевиною, а сама ця серцевина (Руд., Вітер.., 1958, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 675.