МЕТЕО́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до метео́р. Астрономи різних країн за єдиним планом вивчають сонячні і метеорні проблеми, форми і розміри Землі, рух континентів і т. д. (Наука.., 7, 1958, 7); Відомості про метеорну речовину, її розподіл і рух у сонячній системі повинні братися до уваги при розробці заходів, що гарантують безпеку космічних перельотів (Ком. Укр., 10, 1962, 47); // Який є метеором. До сонячної системи, крім Сонця, входять планети, які обертаються навколо Сонця, з їх супутниками, комети і незліченні метеорні тіла (Астр., 1956, 79); // Який складається з метеорів. Метеорний потік; Метеорний дощ.
2. спец. Пов’язаний із земною атмосферою, з атмосферними явищами. Вода в газоподібному стані є складовою частиною атмосфери. Під впливом зміни температурних умов атмосфери водяна пара конденсується і падає на землю у вигляді опадів — метеорної води (Курс заг. геол., 1947, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 688.