МЕТРОПО́ЛІЯ, ї, ж.
1. У стародавній Греції — місто-держава (поліс) стосовно до заснованих ним в інших землях поселень (колоній). В VI ст. до н. е. Ольвія була зв’язана жвавими торговельними зносинами з своєю метрополією — Мілетом і з багатьма іншими грецькими містами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 252).
2. Держава, що володіє захопленими нею колоніями і експлуатує їх. Великобританія, Франція, Сполучені Штати Америки (США) і деякі інші капіталістичні держави володіють колоніями, тобто країнами, які не мають політичної самостійності і управляються властями (губернаторами), призначеними з держав (метрополій), яким вони належать (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 7); Стерли кольори метрополій з політичної карти Африки народи Гани і Гвінеї, Малі й Алжіру (Рад. Укр., 1.ХІІ 1962, 4); * Образно. Письменник [Я. Галан] показав, що протягом усієї своєї історії Ватікан, ця метрополія католицького гангстерства, завжди шукав опори в найреакційніших режимах (Ком. Укр., 8, 1962, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 694.