МИ́КАТИСЯ, аюся, аєшся і ми́чуся, ми́чешся, недок., діал.
1. Вештатися. Коло рота мичеться, та в рот не попаде (Номис, 1864, № 1772); На Марусю, що тут микалась то в кімнату, то в хату, то з хати у сіни, то з сіней .. в хату, і не дививсь [Василь] зовсім (Кв.-Осн., II, 1956, 53); Біля гарб лежали круторогі воли, мекали вівці, іржали коні, під ногами микалися собаки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 293).
2. Лізти, втручатися у що-небудь. Коли не піп, не микайся в ризи (Номис, 1864, № 9571); Лукина нічого не робила, ні в що не микалась (Н.-Лев., III, 1956, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 702.