МИКОЛА́ЙЧИКИ, МИКОЛА́ЙКИ, ів, мн. (Еrупgіит L..). Багаторічна трав’яниста степова рослина родини зонтичних, синювато-сірувато-зеленого кольору, з квітками, зібраними в голівки, оточені колючою обгорткою. Вже й свячені миколайки пила, вже й маковієвим зіллям підкурювалась — нічогісінько не помагає (Н.-Лев., II, 1956, 26); Миколайчики польові.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 702.