МИ́ЛОСТИНЯ, і, ж. Подаяння, пожертвування жебракові, біднякові. Від часу до часу мати втирає мовчки сльози, роздає з Дорою.. милостині за "душу" [батька] (Коб., III, 1956, 79); З усіх старців батько визнавав тільки одного — Кулика, .. він не жалів для нього милостині (Довж., Зач. Десна, 1957, 482); * У порівн. Солдатки та вдови з торбами, як за милостинею, товпляться біля волості (Головко, II, 1957, 511).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 707.