Слово "минати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


МИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., МИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. перех. і без додатка. Пересуваючись вперед, залишати кого-, що-небудь позаду, в стороні; поминати, проминати. За тиждень прийшла в Київ. Красний, боже, який!.. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Вовчок, І, 1955, 14); Михайлик тим часом поштиво вклонявся до всіх, хто минав його (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 25); Минув [Федір] сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (Стеф., І, 1949, 126); Коні з копита так і пішли в галоп, що баба й дороги не встигає примічати. Минули вони річку, ліс і прямо летять на болото (Стельмах, II, 1962, 305); // тільки 3 ос., перех. Проходити, протікати недалеко від чого-небудь (про шлях, річку і т. ін.). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (Н.-Лев., II, 1956, 199); Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (Мирний, IV, 1955, 224); // тільки недок., 3 ос., без додатка. Проноситися у полі зору того, хто їде, біжить або йде мимо, і залишатися позаду. Тихович біжить наперед. Сплетені вусиками лози запинають йому дорогу, скроплюють росою.. Кущ минає за кущем, рядок біжить за рядком… (Коцюб., І, 1955, 207); М’який вагон. Поля широкі пливуть, кружляють за вікном. Блакитні гони і могили. Минають села, наче сни (Сос., II, 1958, 439).

2. перех. Їхати, іти, не зупиняючись, не звертаючи уваги; обминати (див. обмина́ти11). Хто йде, їде — — не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші (Шевч., І, 1963, 39); Там берег, мати і жона… Забудь про них, матросе! Пускай співучий лот до дна, Минай мілини й коси (Рильський, І, 1960, 298); В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (Фр., IV, 1950, 190); З грядки черев подвір’я до нього дрібно поспішає старенька згорблена словачка. — Просим вас, не миніть моєї господи, завітайте хоч на єдину хвильку!.. (Гончар, III, 1959, 318); // перен., перев. із запереч. част.не. Обминати своєю увагою, не згадувати в розмові. Веселий та штукар, він зачіпав дівчат, жартував з молодицями, з чоловіками, нікого не минав, з усіх сміявся (Н.-Лев., III, 1956, 318); — Оттак було сказала [Химка] раз і на пана Пістряка, — що то! і старшини не минула! — що буцімто він у чоловіка бджоли підрізав (Кв.-Осн., II, 1956, 176); // перен. Залишати поза увагою; пропускати. Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми (Шевч., І, 1963, 333); Описуючи, скажімо, хліборобські знаряддя, ніяк не можна етнографові минути питання сільського господарства, агротехніки (Рильський, III, 1956, 162); // перен. Уникати чого-небудь (часто тяжкого, неприємного). Одної смерті не минеш, а двох не буде (Укр.. присл.., 1955, 149); Підлетів Гуска до товстопузого [пана] і простромив його списом. Та не минув лиха і Гуска. Підлетіли до нього четверо ляхів і підняли його на списи (Довж., І, 1958, 261); // тільки 3 ос. Не зачіпати, обходити кого-небудь (про тяжкі випробування, переживання). — Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. (Мирний, III, 1954, 171); Хату Харитона Шакули, що стоїть он-он межи тополями на краю села, також не минуло те горе, що, здається, нікого не минає (Коцюб., І, 1955, 437); — Біда, діду! — стогоном виривається з глибини душі чоловіка. — Таки не минула нас лиха година (Стельмах, І, 1962, 241).

Мина́ючи що — не пройшовши стадії чого. Ленінська теорія переходу до соціалізму, минаючи капіталізм, належить до числа найвидатніших досягнень марксистської думки (Літ. Укр., 23. IV 1963, 1); Не мину́ти кому чого — не уникнути комусь чого-небудь (переважно небажаного). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (Мирний, II, 1954, 114); [Солдати:] — Ех, чому бути, того не минути! Я піду з вами, товариші! Надокучило мені бути холопом! — І я, Альфреде, з тобою! (Мам., Тв., 1962, 95); Не мина́ти (не мину́ти) наго́ди — не пропускати можливості (вчинити що-небудь). Мар’яна, що ніколи не минала нагоди покепкувати з Сергія, говорить: "Тепер він тільки почне свою освіту" (Сміл., Сад, 1952, 70).

3. тільки 3 ос., неперех., без додатка і кому. Проходити, завершуватися (про час, життя, його періоди, якісь події тощо). Що буває, те й минає (Номис, 1864, № 13727); Од зоряниці до зоряниці, від ночі до ночі усе дожидали [Кармелеві рідні]. І минали їм такечки години, дні, тижні й місяці (Вовчок, І, 1955, 365); Не минає дня, щоб за столом не сиділо душ три або чотири чужих (Мирний, II, 1954, 99); Ідуть хорлянські ревкомівці в перших рядах, здебільшого все колишні вантажники, все ті, з ким минала його молодість на фальц-фейнівських портових естакадах (Гончар, II, 1959, 44); І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Гл., Вибр., 1951, 240); Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (Н.-Лев., II, 1956, 47); Три роки минуло відтоді, як вона вперше зустрілася з Марком Загірним (Гончар, IV, 1960, 37); Відчувалося, що життя йде у нас з Дмитром за прислів’ям: біда біду перебуде, одна мине — друга буде… (Коз., Гарячі руки, 1960, 58); // безос. Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий, Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… (Шевч., І, 1963, 81); Понад місяць минуло, перше ніж позбувся він своїх ран (Довж., І, 1958, 322); // Зникати, слабшати (про почуття, настрій і т. ін.). Апатія трохи минає, а напади біснуватості теж зникають (Л. Укр., V, 1956, 342); Пливуть ночей тумани, минають роки, дні, та не мина, кохана, любов моя в мені! (Сос., Солов. далі, 1957, 160); Галин переляк минув, та серденько билося (Вовчок, І, 1955, 316); Мине напруга екзаменів, і нарешті, настане випускний вечір (Гончар, Тронка, 1963, 135); // перен. Проходити безслідно, без наслідків (переважно поганих); безкарно. Не минула слава тая, Не марне пішла. Удовиця у м’ясниці Сина привела (Шевч., II, 1963, 207); Не мине лихо, видко, й за панську землю (Коцюб., II, 1955, 96); // безос. Спочатку йому минало, а далі почали й сваритись (Свидн., Люборацькі, 1955, 109).

Не мина́ти (не мину́ти) ма́рно (безслі́дно, да́ром і т. ін.) — залишати глибокий слід, мати важливі наслідки. Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минав здарма (Л. Укр., І, 1951, 101); .. самий похід проти Версальського миру, похід проти всіх капіталістів і поміщиків усіх країн і проти задушування ними інших, — не минув марно (Ленін, 31, 1951, 288); Не мину́ти добро́м — мати погані наслідки. [Руфін:] Не в пору був сей гість… мені здається, що не мине добром гостина тая… (Л. Укр., II, 1951, 415).

4. тільки недок., неперех. Наближатися до кінця, закінчуватися (про відрізок часу). Минає зима. Ясне сонечко любо світить та гріє (Мирний, II, 1954, 258); Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (Фр., XIII, 1954, 14); Минала ніч, вікно уже синіло (Сос., II, 1958, 145); Пора було повертатись до Чернігова, відпустка незабаром минала (Сміл., Сад, 1952, 154); // безос. Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (Коцюб., II, 1955, 95).

5. неперех., кому. Сповнюватися (про досягнення кимось певного віку). Уже шістнадцятий годок минає Олесі, вже й свати почали в хату навертатись (Вовчок, І, 1955, 21); Мені минав сімнадцятий (Вільде, Пов. і опов., 1949, 11); Мій син ще зовсім хлопець: тільки що минув вісімнадцятий рік (Н.-Лев., II, 1956, 23); // бевос. Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Шевч., II, 1963, 38); Ось уже мені й за сорок минуло, а все служу, на людей роблю… (Мирний, І, 1954, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 709.