МИ́СЛИТИСЯ, иться, недок., безос. Бути в чиїйсь уяві; уявлятися, розумітися. Весь кам’яний Урал в оповіданнях народу мислився як священне місце сутички пролетаріату з царатом (Тич., III, 1957, 239); Щастя мислилось [Обломовим] у вигляді повного непорушного спокою (Талант.., 1958, 77); В різні віки по-різному мислився, уявлявся ідеал людської досконалості (Рад. Укр., 12. IV 1964, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 718.