МИ́СОЧКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до ми́ска. Вони [Івась з Галею] росли укупочці, мов ті близнятка, годувалися з однії мисочки (Мирний, IV, 1955, 70); Мірошниченко, нагинаючись, кидає в мисочку сліпця гроші (Стельмах, II, 1962, 323); Сьогодні вдень Катря послідню мисочку борошенця витрусила, щоб спекти сяку-таку перепечайку (Мирний, IV, 1955, 287); * У порівн. Медуза. Морський холодець… Кругле, як мисочка, біле (Вишня, І, 1956, 176).
2. бот. Особливе утворення з частини листка або стебла, яке оточує основу плода або весь плід.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 719.