МИ́ТНИЙ, а, е. Стос. до мита. Незалежні, зв’язані майже тільки союзними відносинами області з різними інтересами, законами, урядами і митами, були з’єднані в одну націю, з одним урядом, з одним законодавством, з одним національним класовим інтересом, з одним митним кордоном (Комун. маніф., 1963, 35); Митна війна Австрії з Сербією, що тривала з семимісячною перервою з 1906 по 1911 рік, була викликана почасти конкуренцією Австрії і Франції в справі поставок військових припасів Сербії (Ленін 22, 1950, 226); Про торговельні зв’язки Русі з країнами Західної Європи свідчить також митний статут німецького міста Реффельштеттена.., в якому серед інших купців згадуються й слов’яни (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 443); // у знач. ім. ми́тне, ного, с., заст. Мито. Базар нагадував справжній ярмарок. Мусій., вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (Панч, Гомон. Україна, 1954, 381).
∆ Ми́тна полі́тика — система державного контролю за провезенням товарів через кордон і за оподаткуванням їх; Ми́тні тари́фи — зведення сплат, прийнятих для оподаткування товарів, що провозяться через кордон. Незважаючи на досить високі митні тарифи, закордонний цукор був дешевший російського (Бурл., Напередодні, 1956, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 721.