МИША́СТИЙ, а, е.
1. Кольором схожий на мишу (переважно про масть тварин); сірий. Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом (Коцюб., І, 1955, 80); Незабаром над кручею показався Микита, тримаючи за повід мишастого коня (Юхвід, Оля, 1959, 15); Надвечір підійшли броньовики, мишасті, пофарбовані в колір бляклого степу (Гончар, II, 1959, 286); // у знач. ім. миша́стий, того, ч. Сірий кінь. Щоранку Яша спиняє мишастих коло ключової кринички (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 210).
2. рідко. Схожий чим-небудь на мишу; який нагадує чимось мишу. Пацюк собі худощавий [худорлявий], низький, мишастий — справжній пацюк, такий і прудкий (Мирний, II, 1954, 158); Левко гидливо сплюнув. У! Коли б можна було, з якою насолодою він вистрілив би у це мишасте лице (Цюпа, Назустріч.., 1958, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 723.