МЛЯ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. мля́вий. [Аецій Панса:] Неначе ти вступив до тої секти, що млявість прищепляє та байдужість (Л. Укр., II, 1951, 358); Ванда, всупереч своїй млявості, швидко одягає пальто (Хижняк, Тамара, 1959, 119); Не беріть мені за зле млявість в моїй розмові з Вами у Львові і мов неписання до Вас з Буковини (Л. Укр., V, 1956, 354); Недоліками концерту є деяка млявість, недостатність контрастів (Рад. Укр., 12.XI 1948, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 765.