МНО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех.
1. Виконувати множення. Потім друзі множать 21 на 12 (Донч., VI, 1957, 492).
2. Збільшувати що-небудь кількісно. Пошли Вам щасна доля вік довгий.., щоб Ви і надалі змогли працювати на нашій рідній ниві, множити і засівати те добре насіння (Мирний, V, 1955, 378); — Оце вона [надія] і є та сила, Серьожко, що множить і наші з тобою сили! (Гончар, IV, 1960, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 767.