МОГИЛКИ́, лок, мн.
1. діал. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Сл. Гр.); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Кос., Новели, 1962, 178).
2. етн. Те саме, що про́води 2. Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Барв., Опов.., 1902, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 773.