МОГОРИ́ЧНИК, а, ч., розм. Той, хто любить пити могоричі. Кажуть, що до Федора Михайловича заходили й інші могоричники (Веч. Київ, 13.1 1958, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 774.