МОЖЛИ́ВО.
1. Присл. до можли́вий.
2. у знач. присудк. сл. Те саме, що мо́жна 1. Десь, колись, в якійсь країні, — В якій хочте, в тій і буде, Бо у казці, та ще в віршах. Все можливо (Л. Укр., І, 1951, 363); — Кинути на Сиваш повстанську групу. Хай — поки ще можливо — негайно переправляються на той бік, на підтримку товаришам… (Гончар, II, 1959, 427).
3. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження припущення чого-небудь. Десь за лісом піднімалася хмара.. Можливо, вночі буде гроза (Шиян, Баланда, 1957, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 779.