МО́ЖНІСТЬ, ності, ж., заст. Абстр. ім. до мо́жний. — Чудову, панської можності думку я заховаю на спогад, — кепливо [глузливо] відповів крізь зуби Потоцький (Стар., Облога… 1961, 29); Почет віддзеркалював можність і багатство свого пана (Полт., Повість.., 1960, 315); Куркулі помстилися батькові Максима.. за перемогу того нового, котре зводило нанівець їх можність (Рибак, Час.., 1960, 137); Вдова.. переселилася в столицю, щоб дати можність молодшим синам покінчити студії (Коб., III, 1956, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 779.