МОЛИТВОСЛО́В, а, ч., заст. Молитвеник (у 1 знач.). [Володимир:] Там прийшов якийсь мандрівець, видом, надто дивен. І передав оцей молитвослов… (Коч., П’єси, 1951, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 784.