МОЛИТО́ВНИЙ, а, е. Прикм. до моли́тва 1. [Річард:] Я думав — то зібрання молитовне (Л. Укр., III, 1952, 25); П’ятидесятники на своїх молитовних зборах доводять себе до нестями, б’ються в істериці (Наука.., 6, 1959, 49); // Признач. для молитви. Командор виймає з кишені молитовні чітки [чотки] з димчастого кришталю (Л. Укр., III, 1952, 379); Оптиміст Пінхус-Мотя загорнувся в молитовне покривало і став читати молитов давніх (Пера., Невигадане життя,
1958. 12); // Такий, як при молитві. Мати.. зітхає і знову переходить на тихий молитовний тон (Вас., Вибр., 1950, 174); Дивиться на вас хлоп’ятко такими молитовними і воднораз лукавими оченятами, що ви не в силі йому одмовити (Вишня, І, 1956, 403); // Який є молитвою (у 2 знач.). Молитовні пісні Климентія виразно ритмізовані (Рад. літ-во, 5, 1962, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 784.