МОЛОДЕ́ЧО. Присл. до молоде́чий. Він… стиснув мене сильно, молодечо, аж до болю, і тут же й залишив (Коб., III, 1956, 152); Взялись молодечо ми — І п’єса готова була (С. Ол., Вибр., 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 785.