МОЛОДОЖО́НИ, ів, мн. (одн. молодожо́н, а, ч..). Подружжя, що недавно побралося. — О, щоб вас з молодожонами! Як я і себе згадаю, так… ну! усього бувало (Кв.-Осн., II, 1956, 226); Молодожони Херсона одержали приємний сюрприз — великий салон-магазин "Юність" (Рад. Укр., 2.11 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 788.