МОЛОДІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Зовсім молодий. [Христина:] Один був [панич] молодісінький, а що за ніжне, що за миле було хлоп’я (Вас., III, 1960, 441); Поміж хмар пливе молодичок — Молодісінький (Бичко, Простота, 1963, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 787.