МОНОГРА́МА, и, ж.
1. Одна або кілька початкових літер імені чи прізвища, з’єднаних в один знак або переплетених у вигляді візерунка. Маленький листок з монограмою Р дрижав у його руці (Фр., VI, 1951. 258).
2. рідко. Іменний напис на подарункові. Минуло майже десять років, як Турбай повісив шаблю з дарчою монограмою на широкий килим в кабінеті нового.. котеджу (Руд., Остання шабля, 1959, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 795.