МОНО́КЛЬ, я, ч.
1. Кругле оптичне скло для одного ока, що вставляється в очну западину; використовується замість окулярів або пенсне. — От ми й на нашому Монблані! — сказав Павлусь, накинувши навіщось на ніс монокль (Н.-Лев., IV, 1956, 259); Він вийняв монокль, заправив його в ліве око і поглянув на постанову (Смолич, І, 1958, 306).
2. Найпростіший фотооб’єктив, що складається з одного двоопуклого скла. Можна користуватися найпростішим фотооб’єктивом — моноклем, який дає злегка розмиті зображення (Довідник фот., 1959, 72).
3. мед. Пов’язка для одного ока.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 796.