МОНОПОЛІ́СТ, а, ч.
1. Той, хто має монополію на що-небудь. Синдикат добував кредити, встановлював ціни на цукор і намагався стати монополістом на внутрішньому ринку (Бурл., Напередодні, 1956, 163).
2. Великий капіталіст, представник монополістичного капіталу. Монополісти — привілейована частина класу буржуазії, зайнявши панівне становище в народному господарстві, поставили собі на службу державний апарат (Ком. Укр., 4, 1965, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 796.