МОНТЕ́Р, а, ,ч.
1. Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем і лагодженням електричного обладнання. Був [Іван] монтером на смоковій машині, яка виливала з шахти воду (Ю. Янов., II, 1958, 369); Слідом ішли монтери з сільелектро, закручували білі чашечки ізоляторів (Кучер, Трудна любов, 1960, 425).
2. Те саме, що монта́жник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 798.