МОРГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. морга́ти. Клопотовський засміявсь таким дрібненьким сміхом, неначе й досі смакував моргання чудових чорних брівок (Н.-Лев., IV, 1956, 303); Тиха, ясна, запашна ніч весняна! Спокій, сон ллється на землю з морганням [зірок] (Фр., V, 1951, 178); Повалив дим: Більша частина димової, кучерявої крони лишалася в тіні і тільки вгадувалась. Але десь унизу завирувало друге світляне джерело, і гігантська крона вся окреслилась, заморгала… Те моргання часте, як від літніх далеких блискавиць у степу, здавалось, погойдує дуба (Гончар, І, 1954, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 800.