МОТУ́ЗЗЯ, я, с. Збірн. до мо́туз і мотузо́к. Він торгував маззю, мотуззям, заліззям і всякою всячиною (Фр., V, 1951, 209); Вночі пов’язали [моряки] пояси, мотуззя, сорочки і по скелі спустилися до моря (Мушк., Серце.., 1962, 232); * У порівн. Гнівом загоряються очі в діда, жили напружились, як мотуззя, м’язи на руках випинаються, мов ремінні (Вас., Незібр. тв., 1941, 87).
◊ Моту́ззя крути́ти (сука́ти) з кого — те саме, що Мотузки́ крути́ти (сука́ти) (див. мотузо́к). Гнат Сторожук не з тих покірних і хлипких людей, з яких можна мотуззя сукати (Кол., Терен.., 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 813.