МО́ЩЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до мости́ти 1. Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений ганок (Фр., 1,1955, 272).
2. у знач. прикм. Який має настил із твердого матеріалу (каменю, дерева тощо). Мощений цвинтар проріс травою (Вовчок, І, 1955, 95); Вже давно закінчився мощений шлях, і я йшов звичайною польовою дорогою (Сміл., Сашко, 1957, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 815.