МІ́ДНИЙ, а, е.
1. Прикм. до мідь 1. Мідний зливок; // Який містить у собі мідь. Найважливіші мідні руди — мідний колчедан.., червона мідна руда.. та малахіт (Заг. хімія, 1955, 518); За два кілометри від заводських руїн знайшли [комсомольці] колишні розробки "мідного каменю" (Донч, II, 1956, 62); // Вигот. з міді. Що за чудесна була [люлька]! корінькова з кришечкою і з мідним ланцюжком (Кв.-Осн., II, 1956, 399); Дістав [Левко].. мідний ключ, відімкнув замок і, згинаючись в дверях, зупинився перед своїми буланими (Стельмах, І, 1962, 69); // Стос. до видобування і обробки міді. — До геологорозвідувального управління потрапив план Гаврилівської мідної рудні (Донч., II, 1956, 11).
∆ Мі́дний вік — епоха переходу від неоліту до бронзового віку; час появи міді та виробів з неї (знарядь праці, зброї тощо); Мі́дні до́брива (мікродо́брива) — удобрювальні речовини, які містять у собі мідь. Мідні мікродобрива вносять лише там, де грунт не заливається весняними водами і глибина торфового шару досягає 1 метра (Колг. Укр., 9, 1958, 40).
◊ Мі́дний лоб — про безглузду, вперту людину; Пройти́ Крим і Рим і мі́дні тру́би див. прохо́дити.
2. Власт. міді; такий, як у міді. Дзвін мідний по Москві несеться, гуде: Цар, просто одягнутий, дзвонить: Чи знову покою колишнього жде, Чи совість навіки хоронить? (Граб., І, 1959, 304); Вони [діти] тихо й зачаровано дивилися у воду, захоплено спостерігаючи, як на мідний голос дзвоника випливала риба і жадібно хватала розварену пшоняну кашу (Кучер, Черв. вогонь, 1959, 39); * Образно. Над селом розлітається мідна туга дзвону (Стельмах, II, 1962, 208); // перен. Дзвінкий, різкий, металічний (про голос).
3. перен. Кольору міді; червоно-жовтий. Як сонце, перейти хотів би я по світі, Щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (Рильський, І, 1956, 84); Мідне листя на старому дубі Мов дзвінкі дукати у намисті (Дмит., Осінь.., 1959, 50); Що вони думають, ці кремезні, флегматичні люди з мідними від сонця й вітру обличчями? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 724.